Складносурядні речення здатні робити текст живим, гнучким і виразним. Вони легко з’єднують думки, створюють ритм і розширюють межі одного вислову. Знати, як побудоване таке речення, важливо для будь-якого, хто працює зі словом. У цій статті розглянемо поняття про складносурядне речення, способи його визначення та основні типи. Буде структуровано, з прикладами і без зайвого ускладнення.
Що таке складносурядне речення
Щоб будувати виразніші тексти, важливо розуміти, що таке складносурядне речення і чим воно відрізняється від інших типів складних конструкцій. Складносурядне речення складається з двох або більше частин, кожна з яких має власну граматичну основу. Ці частини об’єднуються між собою за допомогою сурядних сполучників — вони не підпорядковуються одна одній, а стоять на рівних правах. Розглянемо це речення:
Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів.
(Ліна Костенко)
Речення має дві граматичні основи — патлашки хитаються і лелека спускається. Зв’язок між ними забезпечує сполучник, який є типово сурядним і сигналізує, що обидві частини — рівноправні.
Серед усіх типів складних речень саме складносурядні відзначаються формальною симетрією — жодна частина не пояснює іншу, між ними не можна поставити питання, як у складнопідрядному. Їх зв’язують сполучники, які одночасно виявляють змістові відношення: одночасність, протиставлення, вибір.
Основні ознаки складносурядного речення:
- кожна частина має повну граматичну основу
- частини не підпорядковані одна одній
- між частинами немає питального зв’язку
- з’єднання відбувається через сурядні сполучники
- інтонація рівноправна, без логічної паузи
Сполучники поділяють на єднальні (і, та, й), протиставні (а, але, проте, однак) та розділові (або, чи, то… то). Цей поділ дає змогу чітко класифікувати й самі речення за типом зв’язку та змістом. Від правильного розуміння ролі сполучника часто залежить точність висловлення думки, а також пунктуація.
Той, хто знає структуру і логіку таких конструкцій, завжди зможе легко впізнати й застосувати їх у мовленні. Як легко визначити складносурядне речення — питання досвіду, а не складності: досить знайти дві повноцінні частини й перевірити характер їхнього зв’язку.
Складносурядні речення з єднальними сполучниками
Серед усіх конструкцій такого типу складносурядні речення з єднальними сполучниками зустрічаються найчастіше. Їх легко впізнати за сполучниками і, та, й, які з’єднують частини з подібним значенням. Такі речення передають різні види змістових зв’язків між діями чи явищами.
Типові відношення:
- одночасність дій
- послідовність подій
- причинно-наслідковий зв’язок
- перелік або накопичення фактів
У таких реченнях сполучник не лише з’єднує частини, а й задає характер логічного руху між ними. Кожен тип відношення має власну інтонацію, порядок слів і навіть ритм. Щоб краще відчути ці відмінності, подивімося на приклади з української літератури.
Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. (Ліна Костенко)
Уже червоніють помідори, і ходить осінь по траві. (Максим Рильський)
Раптом у двір ввійшов якийсь дядько, і вони із Семеном поспішно, таємниче почали про щось говорити. (Володимир Винниченко)
Може, квіти зійдуть — і настане ще і для мене весела весна. (Леся Українка)
Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом. (Володимир Сосюра)
У першому й другому прикладі показано одночасність — дії відбуваються паралельно, мають спільний темп.
У реченні з Винниченком частини йдуть послідовно, замінити їх місцями неможливо без втрати сенсу.
Лесина поезія демонструє причинно-наслідковий зв’язок, де друга дія випливає з першої.
Приклади з Костенко і Сосюри мають інтонаційно перелічувальну природу, посилювану повторенням сполучника.
Розуміння таких відтінків дозволяє краще орієнтуватися у структурі складного речення. У цьому випадку види складносурядних речень формуються не лише граматично, а й змістово.
Складносурядні речення з протиставними сполучниками
Один із найвиразніших способів передати напругу думки — складносурядне речення з протиставним сполучником. Цей тип конструкції об’єднує частини, між якими виникає логічне протиставлення або зіставлення. Для зв’язку використовують сполучники але, проте, однак, зате, та (у значенні але) — вони допомагають відчути контраст або несподівану зміну напряму вислову.
Приклади з літератури:
Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.
(Ліна Костенко)
Гроза вщухла, проте важкі хмари ще довго висіли над полем.
(Олесь Гончар)
День був сонячний, однак у повітрі вчувалася тривога.
(Ірина Вільде)
Хотів відпочити, та телефон не давав спокою.
(з розмовного стилю)
Такі речення зазвичай складаються з двох частин, кожна з яких має повну граматичну основу. Порядок частин не варто змінювати, адже логіка протиставлення вимагає певної послідовності: спочатку — твердження або очікування, потім — контрастна реакція або заперечення. Протиставні сполучники додають тексту динаміки і глибини, особливо в емоційно забарвлених висловлюваннях.
Складносурядні речення цього типу часто трапляються в публіцистиці, художній прозі та розмовному мовленні. Вони дозволяють висловити сумнів, уточнити позицію або підкреслити неспівпадіння між реальністю і сподіванням. Такий спосіб побудови фрази є частиною ширшої системи, яка допомагає чітко розрізняти види складносурядних речень і формувати виразне мовлення.
Складносурядні речення з розділовими сполучниками
Щоб передати вибір, чергування або протиставлення можливостей, використовують складносурядне речення з розділовим сполучником. Найпоширеніші сполучники цього типу — або, чи, то… то, чи… чи, хоч… хоч. Їх роль — позначити, що дії або стани не можуть відбуватися одночасно або передбачають змінність, варіативність, іноді — внутрішню напругу.
Приклади з української літератури:
То крякне крук, то коник заірже.
(Ліна Костенко)
Чи біля тебе душу відморожу, чи біля тебе полум’ям згорю.
(Ліна Костенко)
У першому випадку частини показують чергування дій — сполучник то… то створює відчуття змінності в одній площині. У другому прикладі — взаємовиключення, емоційна напруга між двома варіантами, які не можуть бути одночасними.
Розділові конструкції також мають важливу особливість: за змістовим наповненням і синтаксичним зв’язком складносурядні речення можуть мати відкриту або закриту структуру.
У відкритій структурі кількість частин необмежена, і порядок їх можна змінювати без втрати логіки:
Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а гелгання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою, ось і розбіглись усі по степу, й Оверко переміг.
(Юрій Яновський)
У закритій структурі — як правило, лише дві частини з фіксованим порядком. Їхнє розміщення змінити складно без порушення смислу або інтонації:
Машину повело, і ми згубили шлях.
(Ліна Костенко)
Такі речення дозволяють передавати багатозначність і напругу вибору, їх часто використовують у поетичних, драматичних або публіцистичних текстах. Правильне розуміння цих моделей допомагає краще орієнтуватися у стилістичних особливостях, логіці зв’язків та видах складносурядних речень, які формують синтаксичну гнучкість української мови.
Пунктуація в складносурядному реченні
Щоб правильно оформити речення, важливо знати, коли у складносурядному реченні кома не ставиться, а коли вона обов’язкова. На перший погляд, усе просто: між частинами складносурядного речення, як правило, ставлять кому. Проте є тонкощі, які часто плутають із пунктуацією в простому реченні з однорідними членами.
Порівняймо:
Ще над Дніпром клубочиться задуха, і пахне степом сизий деревій.
(дві граматичні основи — кома обов’язкова)
А вже вночі навшпиньки ходить осінь і полум’я жоржин задмухує садам.
(одна граматична основа, однорідні присудки — кома не ставиться)
У першому прикладі йдеться про два повноцінні речення, з’єднані сполучником «і», тому й маємо повноцінне складносурядне речення з комою. У другому — одна дія і два присудки, з’єднані тим самим сполучником, але без потреби ставити кому.
Коли кома не ставиться
Щоб правильно оформити речення, важливо знати, коли у складносурядному реченні кома не ставиться, а коли вона необхідна. Здебільшого між частинами складносурядного речення ставиться кома, оскільки йдеться про окремі синтаксичні одиниці з повними граматичними основами. Але є винятки, які варто запам’ятати, особливо коли сполучники виглядають однаково — наприклад, «і» в простому і складному реченні.
Кома не ставиться:
- між частинами, що мають спільний другорядний член
- між частинами з одним вставним словом
- якщо обидві частини — питальні речення
- якщо обидві частини — спонукальні речення
Ці випадки часто трапляються в художньому та публіцистичному мовленні, особливо там, де важлива плавність і природність ритму. Щоб краще відчути різницю, подивімося на реальні приклади з літератури:
Зрідка пролітали сніжинки і спадало в повільному танці останнє листя.
Може, мороз пом’якшає і сніг почне танути.
Ну хто не грав його і хто не слухав?
У першому прикладі обидві частини мають спільну обставину зрідка, яка стосується кожної з них. У другому — вставне слово може впливає на обидві дії. Третій приклад — питальне речення, де інтонація зливає дві частини в одне риторичне ціле.
Окремо варто згадати випадок з тире: іноді, попри наявність єднального сполучника, ставиться тире, якщо друга частина передає різку зміну подій, несподівану реакцію або логічний злам.
Настане час – і піде все в архів.
(Ліна Костенко)
У таких випадках кома замінюється тире — не через синтаксис, а через інтонаційний ефект.
Володіння пунктуацією в складносурядних конструкціях — це не лише про правила, а й про відчуття ритму фрази. Допомогти в цьому можуть схеми складносурядних речень, які чітко показують, де частини рівноправні, а де межа між ними потребує розділення.
Схема складносурядного речення
Щоб легше розпізнати тип речення та правильно оформити пунктуацію, варто звертатися до схеми складносурядного речення. У схемах кожну частину позначають однаковим способом — квадратними дужками [ ] або прямокутниками. Між ними ставлять сполучник, який вказує на вид зв’язку: єднальний, протиставний або розділовий.
Нижче подано приклади речень разом із відповідними схемами — це допоможе краще зрозуміти внутрішню будову конструкції:
Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.
[ ], та [ ].
У небі знову журавлі співають, і медом пахнуть яблука в садках.
[ ], і [ ].
На заході небо почервоніло й запалали вогнем розкидані легенькі хмарки.
[ ] й [ ].
Вітру на морі не було, проте клекотав сильний прибій.
[ ], проте [ ].
Під вечір стихли голоси й засяяли в небесах зорі.
[ ] і [ ].
З туфель витиналися гострі кігті, а замість носа був грубо загнутий дзьоб.
[ ], а [ ].
Ці схеми допомагають побачити граматичну симетрію частин і правильно визначити пунктуацію. У складносурядному реченні кома не завжди ставиться механічно — важливо враховувати логіку та наявність спільних елементів. Коли структура ясна, і писати, і редагувати стає простіше.
Складносурядні речення мають чітку логіку і свою граматичну гармонію. Якщо знати, як вони побудовані, текст стає структурованим і виразним. Варто лише трохи практики, і ці конструкції починають працювати на вас.
