Слово «ходжу» часто звучить у розмові, але пишеться не так, як звикли в побуті. В українській мові важливо розрізняти правильну форму від русизмів. Хожу чи ходжу — як правильно сказати і не сплутати з іншою мовою — пояснюємо на прикладах.
Хожу чи ходжу — як правильно
Українська мова визнає правильним лише варіант ходжу. Форма хожу — калька з російської, яка часто трапляється в побуті, але не є нормою. Щоб не плутатися, варто подивитись, як правильно використовувати слово в реченні.
- Щоранку ходжу на пробіжку.
- Часто ходжу в бібліотеку.
- Іноді ходжу до бабусі.
- Улітку ходжу босоніж.
- Ще з дитинства ходжу на плавання.
Це дієслово вживається тоді, коли дія має регулярний або звичний характер. Якщо говориш про себе в теперішньому часі, форма «ходжу» буде правильною в усіх контекстах.
Як українською сказати правильно: не ходжу чи не хожу
У заперечних формах плутанина виникає ще частіше, ніж у ствердженнях. Люди інтуїтивно повторюють конструкцію «не хожу», яка звучить знайомо, але порушує граматичні норми української мови. Не хожу чи не ходжу — правильна форма буде лише одна, і вона відповідає усім правилам дієвідмінювання.
Правильна конструкція — не ходжу. Це форма першої особи однини теперішнього часу від дієслова ходити. Вона позначає дію, яка не відбувається регулярно або зовсім не має місця. Уживання слова хожу у такому контексті є мовною помилкою, яку часто повторюють через вплив розмовної російської.
- У магазини не ходжу — замовляю онлайн.
- На концерт не ходжу, бо не люблю натовп.
- У спортзал не ходжу, бо не вистачає часу.
- Вони питають, чому не ходжу на роботу.
- Не ходжу на зустрічі, якщо погода погана.
Правильна форма дозволяє говорити чітко, грамотно і без русизмів. Усі приклади показують регулярну дію з запереченням, і саме форма не ходжу підходить у кожному випадку. Варто одразу запам’ятати цей варіант, щоб не сумніватись у простих реченнях.
Схожу чи сходжу — і як не помилитись
Плутанина між словами схожу і сходжу виникає тоді, коли українська змішується з російською. У російській є форма «схожу» як майбутній час від дієслова «сходить». В українській мові правильним буде лише варіант сходжу — перша особа однини майбутнього часу від дієслова сходити.
Слово сходжу вживається, коли мовець говорить про намір піти або швидко відвідати щось. Форма схожу не відповідає українським правилам і вважається граматично некоректною.
- Сходжу до аптеки — повернусь швидко.
- Завтра зранку сходжу на ринок.
- Після обіду сходжу за кавою.
- Якщо буде дощ, сходжу по парасольку.
- Увечері сходжу до подруги на чай.
Слово сходжу передає коротку, одноразову дію у майбутньому часі. Воно часто вживається у розмові, тому важливо використовувати правильну форму, яка не спотворює звучання мови.
Правопис і наголос у слові “ходжу”
Форма ходжу пишеться саме так — із двома літерами о. Часто виникає спокуса скоротити або спотворити це слово через звичку до інших мов, але правильне написання — тільки ходжу. У жодному варіанті хо́жу або хаджу в українській мові немає.
Правопис слова ходжу легко запам’ятати, якщо згадати дієслово ходити — саме від нього утворюється форма першої особи. Наголос у слові ходжу завжди падає на другий склад. Правильний наголос: ходжу́
- Я ходжу́ до школи
- Завжди ходжу́ сюди влітку
- Уже п’ять років ходжу́ на курси
Форма звучить природно й легко, якщо правильно поставити наголос. У розмові та на письмі це слово часто трапляється, тому правильне вживання варто відпрацювати одразу.
Слово «ходжу» здається простим, але вимагає уваги. Його часто спотворюють, хоча правильна форма одна — з другим наголосом і без скорочень. Варто запам’ятати одразу, щоб не плутати звичку говорити з умінням говорити грамотно.
