Є категорія свят, де найнебезпечніше — це не келих вина, а тиша після третього тосту. Коли вже всі посудини спорожніли, а родинні історії дійшли до етапу “а пам’ятаєш, як ти впав з гойдалки”, приходить час рятувати вечір. Саме тут у гру вступають конкурси за столом для дорослих, які зшивають компанію сміхом і вигадками краще за будь-якого психолога. Щоб гості не зникли під пледом і не почали рахувати зерна в салаті, варто підготувати трохи веселого репертуару.
Прикольні конкурси для дорослих за столом, коли вже наїлися, напилися і все перетерли
Свято — це не марафон виделок і келихів. Хоч як би смачно готували, рано чи пізно настає момент, коли всі наїлися, напилися, і кожного вже обговорили — від першої любові до останнього підписника в інстаграмі. Повітря починає гудіти від «а тепер шо», і ось тоді на сцену виходять прикольні конкурси. Вони вміють завести компанію краще за каву після шостої вечора й перетворити нудне застілля на подію, яку згадують з виразом “о, це було сильно!”
Веселі конкурси за столом, які змушують усіх рухатись і реготати
Іноді застілля набуває атмосфери «все смачно, але нудно», наче вечеря з бухгалтерського серіалу. Щоб не впасти обличчям у салат від пасивного щастя, дорослі компанії потребують трохи руху. Не до зали і не в спортклуб, а просто за столом — рухів руками, мімікою і голосом, бажано гучним.
- Рулетка з компліментами.
Учасники по черзі крутять пляшку, яка вказує на того, кому слід зробити несподіваний комплімент. Наприклад, сказати: «Ти виглядаєш так, ніби керуєш космічним шатлом на пенсії». Чим дивніший комплімент, тим голосніше сміються сусіди, а сам об’єкт починає світитися, як гірлянда в липні. - Пантоміма без гальм.
Кожен витягує картку з побутовою ситуацією, яку треба зобразити мовчки. Наприклад: “Застряг у ліфті з тещою і ковбасою”. Компанія вгадує, хто кого і з чим, а артист збирає овації, якщо не порвав штани під час демонстрації. - Емоційна естафета.
Гравець починає фразу з нейтральним тоном, наприклад: “Я йду в магазин”. Наступний повторює її з емоцією, яку тягне з мішечка: страх, захоплення, ревність, злість. Фраза “Я йду в магазин” звучить щоразу як нова прем’єра на драматичній сцені.
Високий рівень сміху вимірюється кількістю серветок, якими витирають очі. Чим активніше тіло, тим активніша душа. А там, де сміх — там точно живе успішне застілля.
Цікаві конкурси за столом, коли хочеться думати, але не сильно
Коли тарілки майже порожні, а келихи вже дзвеніли по три рази, мозок просить розваги зі змістом. Хочеться чогось не банального, де можна посміятись, але й трохи подумати. Тут вмикаються конкурси з елементами логіки, інтуїції й моментальної фантазії — саме те, щоб відчути себе мислителем без нудної лекції.
- Хто я? Але з родзинкою.
Кожному учаснику приклеюють на лоб папірець з іменем персонажа: може бути Джек Горобець, Алла Пугачова або електрочайник. Сусіди відповідають тільки “так” або “ні”, поки гравець вгадує, хто він. Перемагає той, хто відшукає свою внутрішню сутність першим. - Чого не вистачає?
На стіл кладуть 10 предметів — від виделки до батарейки. Гості мають хвилину на запам’ятовування, потім ведучий ховає один. Хто першим скаже, що зникло — отримує почесне звання «Той, у кого очі встигають більше, ніж ложка». - Додумай абревіатуру.
Ведучий називає звичайні три літери, наприклад: П.К.Л. Гравці мають вигадати, що це може бути: «Пельмені Котлета Лаваш» або «Пора Купити Лимон». Головне — швидко, смішно і без фільтрів.
Такі конкурси заряджають мозок, як кава з лимоном. Тут важливе не знання, а реакція і кмітливість. А якщо ще й смішно — вечір пройшов не дарма.
Смішні конкурси за столом, які викликають істеричний регіт навіть у найстриманіших
Коли гості починають сміятися з того, як один з них просить борщ шепотом, значить настала ідеальна мить для максимально дурних і безглуздих конкурсів. Саме вони найчастіше створюють ті історії, які ще довго розповідають зі словами «а пам’ятаєш, як ти тоді…». Тут не потрібні знання, таланти чи тверезий погляд — тільки бажання веселитися й не боятися виглядати дивно.
- Промов без паузи.
Гравцю дається фраза на кшталт “я люблю кабачкову ікру”, яку він має повторити десять разів поспіль без інтонацій, пауз, ковтків повітря і сміху. Інші мають не просто слухати, а ще й зберігати серйозне обличчя. Перемагає той, хто не засміється, але це трапляється рідко — губи сіпаються вже після другого разу. - Пластикова поема.
Кожному учаснику видають випадковий предмет — ложку, рулон серветок або пляшку з кетчупом. Завдання: виголосити урочисту промову, в якій об’єкт — герой. Наприклад: “Цей йогуртовий стакан пройшов зі мною всі сесії, він бачив більше, ніж я, і завжди був наповнений вірою…” Чим пафосніше — тим гучніше оплески й сміх. - Салфетка-нюхач.
Гравцю зав’язують очі й підносять під ніс звичайну паперову серветку, змочену будь-чим ароматним: парфумами, кавою, лимонним соком. Його завдання — вгадати, що це за «букет» і вигадати назву для парфуму, ніби він маркетолог парфумерного бренду. Приклади типу «Тінь тещі» або «Аромат ринку в серпні» гарантовані.
Смішні конкурси створюють той самий ефект, якого не дають жодні салати — спільний регіт, неконтрольований і заразний. Гості перестають соромитись, розслабляються й уже після першої гри обіймаються, ніби в дитячому таборі. Веселість — найкращий інгредієнт будь-якого застілля.
Застільні конкурси на корпоратив: коли бухгалтер жартує, а директор кричить “Ще!”
На корпоратив збираються люди, які зазвичай бачать одне одного через листування або цифри в таблицях. Тому застільні конкурси стають єдиним форматом, де можна згадати, що в колеги з відділу постачання непогане почуття гумору, а HR-менеджер знає п’ять видів танцю на місці. Атмосфера розслабленості приходить тоді, коли всі відклали ноутбуки, поставили келихи і погодилися трохи пограти. Один з найпопулярніших форматів для корпоративів — квіз.
Слово quiz має англійське походження, з'явилося наприкінці XVIII століття, а в сучасному значенні використовується як "інтелектуальна вікторина". Це гра, де учасники відповідають на запитання різного типу — логічні, тематичні, гумористичні або індивідуальні. Квізи можуть бути командними або індивідуальними, на швидкість або на роздуми, із ведучим або у форматі самої гри.
Квізи працюють як інструмент для командної роботи, інтерактиву, спільного жарту і трохи азарту. Їх мільйони, від класичних “Що? Де? Коли?” до авторських у стилі “Хто сказав цю фразу — шеф чи Далай-лама”. Їх проводять наживо, онлайн, у Zoom, у барі, в курилці, за салатом, під час перерви між салатами. Можна замовити готовий набір запитань або придумати власні з підколами, де правильна відповідь не так важлива, як реакція колег.
Наприклад, у квізі можна вставити блок “офісні приколи”, де запитання на кшталт “Скільки кав п’є Ірина до обіду?” або “Якого кольору у Вадима шкарпетки на нарадах?” запускають хвилю сміху і конспірації. А ще є “швидкі раунди”, коли треба за 30 секунд придумати пісню про свою посаду або скласти вірш про принтер.
Корпоративи люблять динаміку, сюрпризи, спільні вигуки типу “так точно!”, “шалена п’ятниця!” або “відпустка близько!”. Саме конкурси створюють той ефект, коли після роботи всі раптом хочуть працювати разом ще довго — або хоча б ще 15 хвилин, поки гра не закінчиться.
Конкурси за столом на весіллі: як зробити свято, що гуляє не тільки шлунок, а й фантазія
Весілля — подія, де одні ридають над салатом, інші танцюють із хресною, а хтось постійно шукає, куди поділися бутерброди. Особливість весільного застілля в тому, що за одним столом сидять теща, друзі з університету, дядько з Харкова й колеги нареченого. Вони всі з різним настроєм, історіями і поняттями про «добре провести час». Тому без конкурсів атмосфера ризикує перетворитися на святкове мовчання з періодичними тостами.
Тамада — це ведучий святкового заходу, який керує перебігом подій за столом і між тостами. Він тримає увагу гостей, створює настрій і стежить, щоб ніхто не засумував, навіть дядько з третім келихом.
Конкурси на весіллі мають бути безпечні, жартівливі й максимально універсальні. Наприклад, класична “Весільна лотерея”, коли кожен витягує папірець з жартівливим передбаченням: «Скоро ви отримаєте надбавку до зарплати або до ваги», «Очікується несподіване — як борщ без хліба» або «Теща стане другом року».
Ще один формат — “Хто краще знає молодят”. Гості відповідають на питання: хто перший написав, хто гучніше хропе, хто частіше губить ключі. Сміються всі — і ті, хто відповідає, і ті, про кого йде мова.
Дуже добре заходить конкурс з передачі предмета з підборіддя в підборіддя. Наприклад, яблуко чи повітряну кульку — без допомоги рук, під оплески, під музику й під коментарі свідка зі стажем.
Весільні конкурси повинні поєднувати родину, друзів і «просто колегу зі сторони нареченої». Тут кожен має шанс блиснути, поки ще світло.
Конкурси за столом на день народження: коли смачно, весело і по-дружньому абсурдно
День народження має просту формулу: щось смачне, щось ігрове, щось, що всі потім згадуватимуть зі словами “як же воно було”. Особливість цього свята — в неформальності. Ніхто не очікує офіційних тостів чи програмної промови, зате всі чекають доброго настрою, сюрпризів і активностей, де можна посміятися над собою або над сусідом без образ.
Одна із найпопулярніших — "Крокодил" або "Корова" — це гра-конкурс, у якій учасник показує слово або фразу без слів, а інші намагаються вгадати. Весело стає вже на етапі, коли хтось жестами зображає фразу «закрите акціонерне товариство».
Ще одне улюблене — “Секретний тост”. Кожен отримує заготовку фрази, яку має вставити у свій тост, але так, щоб інші не здогадалися. Наприклад: «Я впевнений, що в холодильнику і в житті завжди має бути гірчиця». Після тостів усі намагаються вгадати, де був секрет.
А якщо компанія з гумором, запускається “П’яний диктор”. Один читає нейтральний текст з газети, а решта уявляє, що він щойно вийшов з караоке або з кабінету стоматолога. Інтонації, паузи, надриви — все вітається.
У день народження важливо, щоб кожен почувався не гостем, а учасником шоу. Без сценарію, але з щирістю. Такі конкурси залишають післясмак краще за торт.
Коли люди сміються, вони ближчі, ніж на спільному фото. Конкурси за столом — це мікс свободи, імпровізації та міні-драматургії на одну порцію. Тому якесь “я не братиму участі” швидко змінюється на “а можна я ще раз?” — і так до ранку.
